Методичні рекомендації
за підсумками проведення семінару вчителів природознавства,біології, біології та екології ЗЗСО
«Досвід використання сучасних освітніх технологій для забезпечення якості природничої освіти»
Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження освітніх технологій організації процесу навчання.
Кожен учитель замислюється над проблемою: яким має бути сучасний урок, як організувати і провести його, щоб отримати максимальну віддачу?
Використання нових педагогічних технологій у навчально-виховному процесі дозволяє вчителям реалізувати свої педагогічні ідеї, а учням дає можливість самостійно вибирати освітню траєкторію – послідовність і темп вивчення тем, систему тренувальних завдань і задач, способи контролю знань. Так реалізується найважливіша вимога сучасної освіти – вироблення в суб'єктів освітнього процесу індивідуального стилю діяльності, культури самовизначення, відбувається їхній особистісний розвиток.
Інновація в освіті – це:
· результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем;
· процес оновлення чи вдосконалення теорії й практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.
Педагогічна технологія – це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки.
Нині існує безліч педагогічних технологій. Зупинюсь на декількох технологіях інноваційного навчання:
· інтерактивні технології;
· проектна технологія;
· комп'ютерно-інформаційні технології.
Конфуцій писав:
«Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю — я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю — я набуваю знань.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».
Ці слова є своєрідним поясненням інтерактивного навчання, з яким безпосередньо пов'язані педагогічні інновації. Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання, у якому і вчитель і учні є суб'єктами.
Нинішні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Учитель виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, дискусії. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Під час застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв'язання, застосовують рольові ігри.
В основі інтерактивного навчання лежать принципи:
1. Безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя
(організатора навчального процесу) зробити кожного учня активним шукачем шляхів і засобів розв'язання тієї чи іншої проблеми;
2. Взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому навчальний процес слід організовувати таким чином, щоб учасники його могли обмінятися життєвим досвідом, отриманою інформацією);
3. Особистісно-зорієнтоване навчання.
Застосування інтерактивних технологій потребує старанної підготовки вчителя
та учнів. Вони мають навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати особисті думки, вміти ставити запитання й відповідати на них.
Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя:
· давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;
· відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
· під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
· на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
· здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
· проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями.
Основні переваги інтерактивних технологій навчання:
1. Інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). Учитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними.
2. Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й навички, організаційні здібності.
3. Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань).
4. Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв'язання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед учнями як лідер, організатор.
5. Учні, які отримують особистий досвід учителювання, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль учителя та учня в ньому.
Проектну систему навчання розробили в 20-ті рр. XX ст. американський педагог Дж. Дьюї та його послідовник В. Кілпатрик. Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розв'язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики.
Саме метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти. Проте суть його залишається незмінною – поєднання академічних знань з прагматичними. Метод проектів стимулює інтерес школярів до певних проблем, а це передбачає оволодіння певною сумою знань і допомагає побачити практичну цінність набутих знань .
Метод проектів надає вчителеві широкі можливості для зміни традиційних підходів до змісту, форм і методів навчальної діяльності, піднімаючи на якісно новий рівень всю систему організації процесу навчання. Він може знайти застосування на будь-яких етапах навчання, у роботі з учнями різного віку, здібностей і під час вивчення матеріалу різного ступеня складності. Метод легко адаптується до особливостей викладання практично всіх навчальних дисциплін.
Отже, проект – це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня.
У наш час метод проектів набув поширення та великої популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і можливостей їхнього практичного застосування для розвитку конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів. «Усе, що я пізнаю, я знаю. Знаю, навіщо це мені потрібно, де та як ці знання застосувати», – основна теза сучасного розуміння методу проектів, яка приваблює прибічників багатьох освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями та прагматичними вміннями.
Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією й практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання й виховання.
Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження й закріплення всіляких професійних навичок
допомагають реалізувати принципово нові форми і методи навчання.
Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку:
· мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;
· поясненні нового матеріалу як ілюстрації;
· закріплення та узагальнення знань;
· контролю знань.
При цьому можуть і повинні бути використані особистісно орієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Перехід сучасного суспільства до інформаційної епохи свого розвитку висуває перед шкільною освітою одне з головних завдань – формування основ інформаційної культури майбутнього фахівця. Реалізація цього завдання неможлива без включення інформаційного компонента в систему природничої освіти.
У сучасних умовах потрібно підготувати школяра до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Кінцевим результатом впровадження інформаційних технологій у процесі навчання біології, є оволодіння учнями комп'ютером як засобом пізнання процесів і явищ, що відбуваються в природі і застосовуються у практичній діяльності.
Огляд сучасних наукових даних свідчить про те, що все частіше вченими використовується замість терміна навчання термін вчення (learning англ. –
вивчення, пізнання, навчання, вчення, ерудиція).
Сьогодні вчити потрібно співпраці, партнерській взаємодії, умінню працювати в команді, колективному прийняттю рішень, умінню швидко встановлювати контакти і вести переговори, умінням здійснювати презентацію і самопрезентацію, формувати імідж, швидко перелаштовуватися у зв'язку з вимогами, які ретельно змінюються – комплекс цих компетентностей визначають як метанавички, визначають сучасні дослідники. Формування метанавичок сучасні вчені розглядають як основний інструмент генеративного навчання. Володіння метанавичками дозволяє індивідам і групам управляти своїми базовими навичками в умовах непередбачених обставин, вони, як правило, не мають відношення до професійної спеціалізації, але дозволяють тим, хто ними оволодів, адаптувати наявні в них знання.
Тенденцією сучасного етапу інформатизації освіти є загальне прагнення до
інтеграції різних комп'ютерних засобів навчання та засобів інформаційно- комунікаційних технологій, таких як електронні бібліотеки, довідники, енциклопедії, навчальні програми, засоби автоматизованого контролю знань учнів, комп'ютерні підручники та тренажери, в єдині програмно-методичні комплекси, що розглядаються як навчальні електронні видання і ресурси. В даному випадку інтеграція має на увазі як фізичне об'єднання різних засобів ІКТ, що мають змістовне наповнення, в одне видання, так і підхід, згідно якого різні засоби інформатизації розглядаються в якості освітнього електронного видання, а сам цей термін носить узагальнюючий характер.
Електронне видання є сукупністю графічних, текстових, цифрових, аудіо- відео-, фото-, музичних та інших даних. У одному електронному виданні можуть бути виділені інформаційні або інформаційно-довідкові джерела, інструменти створення та опрацювання даних, структури, що керують. Електронне видання може бути створене на будь-якому електронному носії, а також опубліковане в комп'ютерній мережі.
Інтерактивна модель навчання – процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів. Учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання. Використання інтерактивної моделі навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем. Виключається домінування будь-якого учасника навчального процесу або будь-якої ідеї. Основна мета інтерактивного навчання – цілісний розвиток особистості учня.
Завдання вчителя – забезпечити на уроці таку форму діяльності, якій сприяють сучасні інтерактивні технології. У цьому випадку учень сам відкриває шлях до пізнання. Засвоєння знань – результат його діяльності.
До основних форм і методів інтерактивної технології можна віднести: роботу в малих групах – у парах, ротаційних трійках, «два, чотири, разом»; метод каруселі, акваріум, броунівський рух, свічку, займи позицію, ін.; лекції з проблемним викладом; евристичні бесіди; уроки семінари (у формі дискусій, дебатів); конференції; ділові ігри; використання засобів мультимедія (комп’ютерні класи); технологію повноцінного співробітництва; технологію моделювання або метод проектів.
Ефективне застосування Інтернету та мережевих технологій в навчальному процесі за певних умов може виступати певною компенсацією при збільшенні обсягу знань і зменшенні часу на його отримання та засвоєння. На сьогодні ІКТ
дозволяють педагогам організовувати навчальний процес безвідносно до положення в часі і просторі в наступних напрямах:
– пошук релевантної інформації;
– забезпечення вільного доступу до навчальних ресурсів і послуг;
– організація групової (колективної) навчальної діяльності;
– обмін даними та матеріалами в навчальних цілях;
– спільне опрацювання даних та робота з матеріалами освітнього спрямування;
– створення умов для ефективної дистанційної комунікації між суб’єктами освітнього процесу;
– поширення (оприлюднення) результатів (продуктів) навчальної діяльності;
– оцінювання результатів (продуктів) навчальної діяльності;
– забезпечення суб’єктів освітнього процесу різноманітними інструментами для самостійного створення мережевих ресурсів навчального призначення та відповідного контенту.
Здоров’язбережувальні освітні технології є найвагомішими за ступенем впливу на здоров’я учнів. Науковці вважають, що здоров’язбережувальними освітніми технологіями необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів, створюючи безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, а саме:
- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, відповідна методика навчання та виховання);
- оптимальна організація освітнього процесу (згідно з віковими, статевими показниками);
- індивідуальні особливості та гігієнічні норми;
- повноцінний та раціонально організований руховий режим;
- виховання в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя.
Поняття "здоров’язбережувальні технології" охоплює всі напрями діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування культури здоров’я учнів, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
