Факультативні заняття з біології

         Диференціація навчання покликана допомогти школі позбутися необхідності  навчати всіх однаково, зменшити перевантаження учнів, ураховуючи їхні індивідуальні особливості, створити умови для  самоствердження й самовизначення кожній особистості, озброївши її необхідними знаннями та вміннями.

            Диференційований підхід – це особливий підхід учителя до різних груп учнів, організація роботи яких пристосовується до типологічних особливостей школярів і різниться складністю,  методами та прийомами навчання.

            Під диференціацією розуміють спосіб організації навчального процесу, для якого характерне врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів (здібностей, інтересів, схильностей, інтелекту тощо) об’єднанням їх у гомогенні групи (динамічні або сталі), в яких різняться елементи дидактичної системи – мета, зміст, методи, форми, результати.

            Виокремлюють три рівні диференціації: 1 – за структурою системи освіти (середня загальноосвітня школа, ПТУ); 2 – за змістом навчання (поглиблене, профільне; 3 – зовнішня та внутрішня. В освітянському просторі загальноприйнятий поділ диференціації на внутрішню (рівневу) та зовнішню (профільну). Під внутрішньою диференціацією розуміють таку організацію навчального процесу, за якої індивідуальні особливості учнів ураховуються в умовах роботи учителів у звичайних класах. Під зовнішньою диференціацією розуміють таку організацію навчального процесу, за якої для врахування індивідуальних особливостей учнів їх об’єднують у спеціальні диференційовані навчальні групи. Отже, внутрішня диференціація не передбачає типологічного групування суб’єктів учіння, тоді як зовнішня – будується на основі різних форм профільного та поглибленого вивчення предметів і відбувається за умови виокремлення стабільних, відносно гомогенних груп учнів. Зовнішню диференціацію, своєю чергою, поділяють за умовами вибору на елективну (гнучку) та селективну (бар’єрну). До форм навчання елективної диференціації належать факультативи з довільним вибором предметів на базі інваріативного ядра, за селективної – профільні класи, класи з  поглибленим вивченням  певного навчального предмета.        

            Факультативні заняття – це обмежена в часі, здійснювана в певному місці з певною групою учнів ланка педагогічного процесу, в межах якої досягається завершена, але окрема (конкретизована) дидактична й виховна мета. Важливими критеріями, за якими вибирається конкретна форма факультативного заняття, є рівень самостійності учнів, а також специфіка застосування засобів навчання.

            За освітніми завданнями виокремлюють такі види факультативів: із поглибленим вивченням додаткових дисциплін; зі здобуттям спеціальності; міжпредметні.

            На факультативних заняттях учнів ознайомлюють із перспективними напрямами біологічної науки, методами досліджень, практичним характером біологічних знань.

            Розширюючи кругозір школярів, розвиваючи їхні пізнавальні інтереси, факультативні заняття є однією з форм професійної орієнтації, певною мірою закладають фундамент майбутньої спеціальності. Програми з основного навчального плану становлять той державний мінімум, який має бути міцно засвоєний кожним школярем, і найголовніше завдання школи полягає в тому, щоб досягти високої якості знань учнів у цьому обсязі. Проте разом з цим перед школою стоїть важливе завдання – закласти фундамент підготовки майбутнього спеціаліста. Факультативні заняття встановлюють «мости» між загальною освітою та майбутньою спеціальністю молодої людини.

            Факультативні заняття й гуртки – наймасовіший вид задоволення інтересів учнів. Добровільний вибір факультативного курсу учнем і можливість після його вивчення вибрати новий курс – безперечні переваги цього виду поглибленого навчання. Факультативні заняття можна проводи й у разі, коли кількість учнів, які цікавляться певним предметом, недостатня для створення класу з поглибленим вивченням.

            Як показує досвід роботи вчителів біології, гуртки й факультативні заняття дуже ефективні на стадії формування й закріплення в учнів інтересу. Факультативні заняття дають змогу враховувати індивідуальні нахили учнів, повніше розвивати їхні здібності. Факультативні заняття виховують певні професійні якості та  навички, вчать застосовувати здобуті знання в трудовій діяльності, що позитивно впливає на вибір професії.

            До головних завдань факультативних курсів належать: закріплення й розвиток інтересу учнів до певної галузі знань або виду практичної підготовки; розвиток навичок самостійної праці в процесі проблемного та пошукового викладання матеріалу; підготовка до сприйняття сучасних наукових ідей; поглиблення та осучаснення шкільного курсу біології.

            Добір методів навчання, що застосовуються на факультативних заняттях, зумовлюється насамперед їхньою метою, функціями та завданнями. Оскільки факультативне навчання підпорядковане загальній меті й завданням шкільної освіти, його мета полягає в забезпеченні разом з обов’язковим навчанням повноцінного розвитку особистості, створенні сприятливих умов для її самовизначення, підготовки до самореалізації в суспільстві. Загальні функції факультативного навчання також збігаються з функціями обов’язкового навчання – розвивальна, освітня, виховна.

            Розвивальна – формування вміння займатися розумовою і творчою діяльністю. Виявлення і розвиток інтересів і здібностей. Активізація пізнавальної діяльності.

            Освітня – поглиблення, розширення, узагальнення й систематизація знань, здобутих учнями в процесі шкільного навчання. Ознайомлення з новітніми досягненнями науки, техніки, культури.

            Виховна – прищеплення учням загальнолюдських моральних та інших духовних цінностей. Виховання рис, пов’язаних із національним самовизначенням особистості.

            На факультативних заняттях, як і на обов’язкових навчальних, добір методів навчання зумовлений низкою загальнодидактичних чинників:  дидактичними й виховними цілями заняття; змістом і характером навчального матеріалу; станом підготовки учнів; їхнім навантаженням; узгодженням занять у розкладі; шкільним оточенням; формою заняття. Крім того, факультативним заняттям притаманні й деякі специфічні чинники, які істотно впливають на вибір методів навчання: запити й побажання учнів, їхні індивідуальні особливості, а також мотиви, які спонукали учнів до факультативного навчання.

            Серед різних форм занять, розроблених у дидактиці, меті й завданням факультативних занять найбільше відповідають диспути, конференції, практичні заняття, екскурсії, дидактичні ігри.  Вони сприяють активізації особистості, виявленню її індивідуальних особливостей, нахилів і здібностей, задоволенню, пізнавальних інтересів. Урахування індивідуальних особливостей учнів під час добору методів факультативного навчання полягає в наданні їм можливості обирати ті методи навчання, що якнайповніше, забезпечують розвиток школярів відповідно до їхніх навчальних можливостей.

            Щодо формування світогляду школярів найефективнішими визнано розповідь, бесіду, лекцію та ситуативний метод. Поглиблювати теоретичні знання школярів найдоцільніше за допомогою бесіди, лекції, вправ, пізнавальної гри, методів програмового навчання, ситуативного методу. Набувати практичних умінь школярам допоможуть вправи із застосуванням лабораторного методу, практичні методи, пізнавальні ігри, методи програмового навчання. Вміння здобувати, систематизувати й застосовувати знання найкраще набуваються в процесі виконання вправ, лабораторних робіт, програмового навчання. Вміння вчитися, навички самоосвіти ефективно формуються завдяки виконанню вправ, застосуванню практичних методів. Досвід показав, що домінантними методами є пізнавальна гра, дискусія, робота з книжкою, спостереження, дослідницькі завдання тощо. Особлива увага відводиться інтерактивним методам навчання, які стимулюють внутрішню активність особистості, значущі для неї мотиви, емоції та почуття, сприяють залученню розумових процесів у творчу діяльність.