Теоретичні основи творчої діяльності вчителя

         Розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки й практики вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання дітей.  Сучасна школа недостатньо розвиває здібності, необхідні випускникам для самостійного самовизначення у світі, прийняття обґрунтованих рішень щодо свого майбутнього.

             Пріоритетними завданнями сучасної освіти є навчання вчитися, працювати. Учитель, як ключова особа освітнього процесу, має через інноватику своєї діяльності змінювати навчально-виховний процес. Особливо значущим є формування навиків творчої діяльності, особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, оволодіти необхідними методиками і прийомами.

            Професіоналізація педагога і введення його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення,  у якому провідну роль відіграє налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливе забезпечення  нової якості освіти. Компонентами інноваційної компетентності вчителя є: поінформованість про інноваційні педагогічні технології; належне володіння їх змістом і методикою; висока культура використання інновацій у навчально-виховному процесі; особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних технологій. Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою мотивацією, що формує інноваційну позицію вчителя.

            Педагогу інноваційного спрямування під час навчально-виховного процесу необхідно вміти реалізовувати: педагогічний гуманізм – довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності; емпатійне розуміння вихованців – прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ школярів, сприймати їхні позиції; співробітництво – поступове перетворення вихованців співавторів на учасників навчального процесу; діалогізм – уміння слухати учня, розвивати діалог на основі рівності; особистісна позиція – творче самовираження, за якого вчитель постає перед учнями як особистість, яка має свою думку, відкрита у проявах своїх емоцій, почуттів.

            У сучасних умовах творча діяльність педагога має відповідати основним принципам:

            Принцип інтеграції освіти. Передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними, фізичними якостями.

            Принцип диференціації та індивідуалізації освіти. Налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву і розвитку творчих здібносте й кожного школяра.

            Принцип демократизації освіти. Дотримання його зобов’язує до створення передумов для розвитку активності, творчості учнів та вчителів.

            Реалізація цих принципів вимагає переходу до інноваційної творчої діяльності, що передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм, технологій навчання. Метою освіти за таких умов є вільний розвиток індивідуальних мотивів, здібностей, особистісних цінностей творчої особистості. Учитель при цьому виступає в ролі посередника між освітнім процесом в цілому та дитиною, а з допомогою поєднання  і комбінування традиційних та нових форм і методів, долає всі недоліки програм, підручників тощо, при цьому дає ґрунтовні знання на цікавих уроках.

            Найважливіші риси  педагогічної креативності вчителя: високий рівень соціальної і моральної свідомості; пошуково-проблемний стиль мислення; проблемне бачення; творча фантазія, розвинена уява; специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм); комунікативні здібності; здатність до самоуправління; високий рівень загальної культури.

            Різні вчителі можуть перебувати на різних творчих рівнях:

            Репродуктивний передбачає, що вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів.

            Раціоналізаторський передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її.

            Конструкторський передбачає таку діяльність учителя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу, використовуючи існуючі методики, учитель конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми.

            Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах. Відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю.

            Творчий учитель – це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності, відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів.

            Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шлях до розуму і серця своїх учнів. Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя.

            Використовуючи теоретичні основи розвитку творчої діяльності вчителя в сучасній школі розроблено модель роботи вчителя: творча діяльність вчителя на уроці; реалізація особистісного потенціалу учня; підтримка стійкої мотивації до навчання; розвиток самоосвітньої компетентності; діяльнісний та практичний підхід до навчання; перехід від репродуктивного до евристичного типу мислення; формування дослідницьких навичок.

            Кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу – освітньої, розвивальної, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, виходить виховна функція дидактичного процесу – формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості.

            В.О.Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає формулювання теми; визначення виховної, розвивальної та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю і оцінювання знань, навичок і вмінь; визначення місця і ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.  В умовах сучасної школи важко вирішити всі ці завдання без творчого підходу до моделі уроку.